Як я спілкувався з ангелом-хранителем. Частина 2

як я спілкувався з ангелом-хранителем. частина 2

І так наступного вечора я вже не те щоб чекав продовження, але був до нього готовий, а тому закривав очі і подивіться, але нічого не відбувалося. Я вже почав засинати, як десь зазвучала музика. Став прислухатися і зрозумів, що це у мене в голові звучить. Тобто я чую НЕ вухами, а ніби як уві сні. Тихенько так, щось типу маршу, але не занадто мажорного, а як би спокійніший. Важко словами передати, але було зрозуміло, що це неземна музика. Вона звучала все голосніше і знову з’явилося зображення як на екрані монітора. Почався фільм. Запевняю вас, я почав думати, що божеволію, думав може біла гарячка або шизофренія, як би не довелося до лікаря звернутися. Ще більше здивувало те, що почали показувати документальний фільм про те, як знімають фільми. Причому таке, що раніше ніколи не бачив. Наприклад, варто мужик такий великий, з животом, до нього підходить інший і починає різати йому пузо, а звідти голова вилазить, потім плечі, і ось вже розділився пузатий на двох нормальних. Виявляється, це були двоє загримованих під одного, такий грим типу пластиліну або пластиру, що їм можна просто обліпити фігуру. Потім начебто кореспондент запитує мовляв не вредно це для шкіри? Ні, відповідає актор, грим безпечний і його навіть можна з’їсти. Бере шматочок і жує. Я, зрозуміло в офіге, ну думаю американці, до чого додумалися. Чомусь я все ж думав, що це все наше, земне, хоч і актори незнайомі.

Після документального почався начебто художній фільм. Спочатку начебто якесь свято йде, все, бухають по-чорному, баби, мужики п’яні пісні горланять. Потім начебто сіли в якусь візок типу циганської кибитки, тільки не коні запряжені, а начебто волів, але з панцирами як у броненосців. І поїхали кудись, співаючи і розпиваючи на ходу, видно вже поперло конкретно. Приїхали толі до моря або до озера, коротше на берег, багаття розвели, і давай оргії влаштовувати. Хто бачив фільм Тінто Брасса ‘Калігула’ може віддалено уявити, що там творилося, тільки ще гірше. Ну, думаю, це вже навіть американці відпочивають, хто ж його зняв? А потім, там далеко були гори, звідти прилетіли якісь чи то птаха, чи то птеродактилі і давай цих збоченців пожирати. Та не просто, а рвати на шматки. Кров, м’ясо, крики, крики, а хто відбіг, вистачає пляшку і п’є, напевно, щоб легше подихати було.

Коротше Пекло справжнісіньке. Ну думаю і показали, це ж треба якусь гидоту зняти, ні в жисть не став би дивитися, але нікуди діватися було. Потім півночі думав, хто ж це все мені показує, а головне навіщо? Так з цими думками і заснув…

І на наступний день з ранку думав про це, і начебто почав розуміти. А чи не з того чи мені світла намагається щось передати мати моя покійна або брат? Ось ходжу і думаю: перший фільм про перетвореннях або про зміни, може щось я повинен поміняти? Ну що поміняти, ясно, життя свою, бухати перестати. Приліг на диван, думу думаю… Ну зрозуміло, треба зав’язувати, а другий, цей Пекло навіщо показали? І тут до мене дійшло: Треба життя міняти, а то потраплю в Пекло!

Варто було мені про це подумати, як в голові прозвучали слова: ‘Ну ось, зрозумів нарешті’

Уявляєте, що зі мною в цей момент відбулося? Я підстрибнув з дивана і заволав: Офігєть! ТИ ХТО?!!! І голос мені так спокійно відповідає: Я твій Ангел-хранитель

Якщо сподобалося ставте лайки, підписуйтесь на ресурс, залишайте коментарі. Далі буде ще цікавіше. Початок тут. Продовження тут



ЩЕ ПОЧИТАТИ