Рятуючи життя, всім не догодиш

Мій друг працює пожежником. Робота непроста, хоча і добре оплачувана. Більш того, він з дитинства мріяв рятувати людей з вогню, на зло мамі, яка виховує його ‘в одну каску’: навчався на інженера, працював на престижній посаді, але потім зрозумів, що життя одне, і треба прагнути прожити його по-максимуму, звільнився, пройшов конкурсний відбір і став пожежником.

рятуючи життя, всім не догодиш

Тепер він повністю задоволений і життям, і собою. Самореалізуватися. ‘Є недоліки в твоїй роботі? Працюєш героєм!’ - запитала я якось у нього. І виявилося, що є. ‘Нещодавно виклик був, сім’ю з трьох осіб з вогню витягли,’ - розповідає Максим. ‘Але не всі задоволені виявилися. Бабки біля під’їзду після від’їзду швидкої стовпилися, наша на нас наїжджати, що зайнятися нам більше нема чим, знайшли кого рятувати - алкашів, і синок у них хуліганський, нічого доброго з нього не вийде!’

рятуючи життя, всім не догодиш

‘Страшно чути таке,’ - продовжує Максим.

І я задумалася: розмірковують чи про подібний лікарі, коли призначають лікування - може, виписують комусь явно непотрібні ліки, вирішуючи за Бога, що життя цієї людини дана даремно… Чи бувають вчителя, які не вчать навіть самому елементарному, думаючи, що клас слабенький, їм і так зійде… Напевно, людей з подібною логікою досить. Зустрічали таких?



ЩЕ ПОЧИТАТИ