Про мужиків і русалок

про мужиків і русалок

У нашому селі, де давно вже дачників більше, ніж місцевих, а старі дачники - на зразок мене - за місцевих йдуть, є маленький пляжик - мало не щороку для нього пісок машинами докуповує. Ширина затоки у нас - метрів 400, на тій стороні - ліс.

Дійшла я тут в суботу до пляжу - народу за нашими мірками, багато, людина 5. Не люблю я в такому натовпі купатися. Вода тепла, вітру і хвиль немає - ну і перепливла затоку, плюхається попід лісом, плеще, пірнаю, пташок слухаю. Волосся розпущені - гумки все одно все змиває. Чую - повзе човен надувний на моторі - однозначно, міські. Наші-то більш солідні суду використовують. У ній два мужика з пляшкою. Видно, з учорашнього бухають - вийшли на воду відтягнутися. До мене їм метрів 200, чутність по воді відмінна. Один в повному охрененно від жаху: ‘Блін, русалка!’ Другий - ліниво: ‘Та нє, риба’. Ну да, вода відблискує сильно - розмір ‘рибки’ незрозумілий. ‘Пішли, подивимося’, - говорить. Сміливий, значить, ага. В їх нечіткої картині світу попід лісом в такій відстані від житла людина плавати точно не може.

про мужиків і русалок

Ну я про всяк випадок зарулювала ближче до корчів, щоб і не думали наближатися на своєму балоні з пропелером. Поки підпливли ближче, трохи оговталися, дійшло, що я-таки людина. Мужики хороші попалися, добрі: ‘Допомога, кажуть, потрібна? ..’ Ну треба ж їм якось виправдати свою цікавість. ‘Спасибі,’ - відповідаю, - ‘все добре.’ Вирішили пококетувати: ‘А, кажуть, в Підмосков’ї русалок немає…’ ‘Є’, кажу, - ‘у нас їх стать села’.Вони про всяк випадок відсунулися подалі на човні. Але не здалися: ‘Може бути все-таки допомогти?’ ‘Так живу я тут!’ - не витримала. Мужики стали акуратно відповзати в сторону маленького лісового затоки. Не стала я їм розповідати, що у нас там водяний знаходиться і купа утоплених корчів - п’яним щастить, авось обійдеться)))



ЩЕ ПОЧИТАТИ