Квартиру все одно не отримаєш

Коли ми з чоловіком розписалися, то відразу пішли на знімну квартиру. У його матері жити було ніде, з нею жив ще молодший брат мого чоловіка, а у моя мати сама жила в квартирі вітчима, тому до неї ми переїхати тим більше не могли.

Колись ще до розлучення батьків, у мами була своя квартира, але після розлучення з великим скандалом довелося її продати і гроші розділити.

Тоді мати купила машину і з дітьми (мною і старшою сестрою) переїхала жити до нового чоловіка. З новим чоловіком у них народилася ще одна дитина. А ми з сестрою спочатку жили в гуртожитках інститутів куди надійшли, а потім повиходили заміж.

Сестра моя Свєта вийшла заміж за чоловіка з квартирою, а нам з чоловіком довелося знімати, так як у нього своєї не було.

Одного разу мати повідомила мені, що дзвонила бабуся, важко їй вже однією жити, потрібно щоб хтось до неї переїхав. Я сказала сестрі, але та категорично відмовилася до неї їхати, у них тут робота, квартира, та й доглядати за бабусею вона не хоче. Мати теж не захотіла їхати до бабусі або привезти її хоча б до себе.

У мого чоловіка теж тут робота, але квартири немає. Порадившись з чоловіком, ми вирішили їхати жити до бабусі. Місто, де жила бабуся виявився справжньою дірою. Ми з чоловіком ледве знайшли собі роботу. Чоловік влаштувався в поліцію.

З бабусею ми дуже добре вжилися, доглядати за нею особливо не треба було, навпаки, вона ще й нам допомагала. Коли я завагітніла, то вона відразу запропонувала нам велику кімнату розділити ще на дві і зробити дитячу. Ми так і зробили, а заодно і зробили ремонт в інших кімнатах.

Народила я сина, він підростав і дуже любив бабусю, ні на хвилину з нею не розлучався. Бабуся теж онука просто обожнювала, тим більше що назвали його Тимошкою в честь її батька.

Минуло вже два роки, лунає дзвінок від матері: ‘Давайте, мовляв, з’їжджайте від бабусі, з нею буде сестра жити, вона з чоловіком розлучилася і їй тепер ніде жити’.

Я в шоці. Що я іграшка, то заїжджай, то виїжджай. У нас з чоловіком тут робота, в будинку ремонт зробили. Тим більше, що бабуся теж проти, щоб ми їхали.

Я подзвонила матері і сказала, що нікуди ми виїжджати не будемо. Нехай сестра знімає квартиру, чоловік їй платить аліменти.

А вітчим з розуму сходить, не знає як би швидше сестру з донькою виселити зі своєї квартири, набридли вони йому вже. У вихідний день навіть сам привіз їх з речами до бабусі.

Бабуся стала в дверях і кричить: ‘Відчепися від них, я не хочу щоб вони їхали і з сестрою жити не буду’. А сестра вже в нахабну починає речі в коридор закидати.

Добре, що чоловік в поліції працює. Приїхали колеги і всіх втихомирили.

Мати заявила, що немає у неї тепер ні матері, ні дочки, ні внука.

І наостанок повідомила, що все одно коли бабуся помре, вступить в права спадщини і всіх нас вижене.

Тепер у нас з рідні залишилися тільки бабуся і родичі чоловіка.

А вступити в спадок матір моя не зможе, так як власник житла у нас тепер наш син Тимофій. Бабуся написала на нього дарчу і навіть про всяк випадок пройшла перевірку на осудність.

Ось така історія. А бабуся живе в здоров’ї і з нетерпінням чекає другого внука.



ЩЕ ПОЧИТАТИ