Кіт Васька

Кіт Васька

у васьки-кота поламалися від старості зуби, а ловити мишей великий був мисливець васька-кіт. лежить цілі дні на теплій грубці і думає - як би зуби поправити. і надумав, а надумані, пішов до старої чаклунки.

У Васьки-кота поламалися від старості зуби, а ловити мишей великий був мисливець Васька-кіт. Лежить цілі дні на теплій грубці і думає - як би зуби поправити. І надумав, а надумані, пішов до старої чаклунки.

- бабці, - замугикав кіт, - пристав мені зуби, та гострі, залізні, кістяні-то я давно обламав.

- Гаразд, - каже чаклунка, - за це віддаси мені те, що зловиш в перший раз.

Поклявся кіт, взяв залізні зуби, побіг додому. Кортить йому вночі, ходить по кімнаті, мишей винюхує.

Раптом ніби промайнуло щось, кинувся кіт, та, видно, промахнувся. Пішов - знову кинулася.

- Стривай же! - думає кіт Васька, зупинився, очі скосив і повертається, аж ось як стрибне, закрутився дзигою і вхопив залізними зубами свій хвіст.

Звідки не візьмись, з’явилася стара чаклунка.

- Давай, - каже, хвіст за домовленістю.

Заурликал кіт, занявкав, сльозами облився. Нема що робити. Віддав хвіст.

І став кіт - куций. Лежить цілі дні на грубці і думає:

- Та хай вони залізні зуби, пропадом!



ЩЕ ПОЧИТАТИ