Інтернет перемагає? або 'Подивися на майбутнє похмуро...'

інтернет перемагає? або «подивися на майбутнє похмуро ...»

Нещодавно я дізнався цікаву статистику, що стосується т. зв. ‘Товстих’ літературних журналів: тираж ‘Прапора’ в 1990 році - 1 млн. Прим., У 2016 році - 2 тис. Прим. У ‘Дружби народів’ в 1989 році тираж 1 млн. 100 тис. Прим., У 2017 році - 1200 екз. Тираж ‘Нового світу’ в 1990 році становив 2 млн. 700 тис. Прим., У 2017 році - 2300 екз. У ‘Неви’ в 1989 році 675 тис. Прим., У 2017 році - 1500 екз. Тираж ‘Жовтня’ в 1989 році 380 тис. Прим., У 2016 році - 1 тис. Прим. ‘Юність’ в 1989 році - 3 млн. 100 тис. Прим., У 2015 році - 6500 екз.

Це - ЦИФРИ. З ними, на відміну від СЛІВ, не посперечаєшся. І статистика ця не настільки цікава, як катастрофічна. Так-так, катастрофічна! Падіння тиражів в ТИСЯЧІ раз - це справжнісінька катастрофа, і давайте наберемо нарешті, сміливості це визнати!

І про який творчому РІВНІ публікуються в цих журналах текстів сьогодні можна говорити при ТАКИХ тиражах? Мимоволі згадаєш рядки з вірша Шпаликова:

- Не дивися на майбутнє похмуро,
Гірко киваючи головою…
Я сьогодні став літературою
Самою середньої, дуже рядовий.

А тепер питання: що далі (хоча, здається, далі вже нікуди)?Настає кінець ‘паперових’ літературних видань? Хоча що я говорю! Якщо тираж в ТИСЯЧУ примірників вважається НОРМОЮ, а в дві з половиною - ДОСЯГНЕННЯ, то вже настав!

Але залишимо емоції. Пора розсудити тверезо і по можливості тверезо. Нижче тиражі вже не впадуть хоча б з тієї простої причини, що нижче - нікуди. Якщо нижче, то треба закриватися. Це теж ні для кого, що кажуть, не ‘біном Ньютона’.

Вихід, проте, є - догляд в Інтернет (не повний, але значимий). Чую обурені ‘фе’, але ці ‘фе’ ні зрозуміти, ні прийняти не можу. Так, ‘папір’ і звичніше, і престижніше, але дійсність диктує свої закони (уточню: досить суворі і зовсім неприємні). Але покажіть мені літературний журнал, який сьогодні не має своєї интернетовской версії? Нема таких - і це теж реальність. Так що перехід з ‘паперу’ на ‘виртуал’ вже відбувається, і відбувається не перший рік. В такому випадку, панове редактори, наберіться сміливості і оголосіть привселюдно, а не так, як ви звикли - пошепки і з оглядкою: ми програли ‘папір’, переходимо на ‘виртуал’! Не сумнівайтеся: той, хто хоче публікуватися (а публікуватися хочуть все), вас зрозуміє! А хто не зрозуміє, то і… (матюк) … з ним!



ЩЕ ПОЧИТАТИ